#FortunedMonday Наталії Попович, Президента One Philosophy Group of Companies про те, як заряджатися від стихій | Nobles Fortune

#FortunedMonday Наталії Попович, Президента One Philosophy Group of Companies про те, як заряджатися від стихій

Як проходить Ваш понеділок? Які «ритуали» чи прийоми допомагають Вам включитись в активний робочий ритм після вихідних?

Мій понеділок дуже залежить від країни, в якій я прокидаюсь. Іноді мушу зорієнтуватись, де я… Якщо в Данії, то, відправивши дітей до школи о 7:15, я стараюсь пробігтись 45-50 хв і насолодитись вітром, морем, лісом, або провести ранок з моєю віртуальною подругою Едріен, практикуючи йогу, вдома. Далі, як правило, йдуть серії вже спланованих дзвінків з колегами у Києві чи клієнтами у Європі, робота з документами і кореспонденцією. Намагаюсь у кожному дні мати час «подумати», часто це стається за кермом або під час перельотів.

Якщо у Києві, то це, як правило, пробудження після недільно-вечірнього перельоту, і відразу з настроєм на 5-8 зустрічей кожного дня тижня в Україні. Я переглядаю розклад зустрічей, планую, котрі з них вимагають мого включення на рівні поради, підготовки презентації, чи надання зворотнього зв’язку і готуюсь відповідно.

Мені найлегше включитись, коли добираюсь до офісу і починаю спілкуватись з колегами особисто. За тижні або дні поза офісом і спілкування через Skype, WhatsApp і месенджер я завжди встигаю заскучити за «живими» людьми і насолоджуюсь обговоренням великих чи малих тем з ними.

Три головних правила організації вдалого робочого дня

Мені допомагає розпочинати день з чітким розумінням, що я не можу дозволити собі не встигнути за нього.

Ранок краще проводити з людьми, з якими мені цікаво або легко спілкуватись.

Між частиною зустрічей дуже добре мати перерви, щоб зафіксувати результати, забріфувати колег для follow up, подумати і організуватись на наступне спілкування.

Розділити сніданки, обіди і вечері з колегами чи клієнтами. Кожне спілкування – це завжди маса інсайтів для кращих рішень у майбутньому.

Як швидко ввімкнути себе в так званий стан «ресурсу»? Поділіться секретами особистої ефективності

Я все ж таки інтроверт з ознаками екстраверта, тому повернення до ресурсного стану для мене – це час з собою, занурення у тексти або мистецтво. Це може бути розділ книги, яку читаю, новий випуск Monocle чи The Economist. Я зрозуміла, що буквально з кожного занурення виношу якісь уроки та висновки, іноді інсайти, якими у наступній же зустрічі з колегами чи у виступі зможу поділитись зі світом.

Людина найкраще відновлюється, коли спілкується з основними стихіями бодай раз на день

Я не користуюсь послугами коуча, але на одному з тренінгів від чудесного канадського тренера почула, що людина найкраще відновлюється, коли спілкується з основними стихіями бодай раз на день. Для мене вогонь – це можливість запалити свічку з улюбленим ароматом грейпфруту під час роботи з листами. Вода – недарма данці розпочинають свій день із занурення у море за будь-якої погоди, я наразі більше дивлюсь на хвилі. Земля – віднедавна я полюбляю пересаджувати рослини. Повітря – за час у Данії я особливо полюбила прогулянки лісом чи пробіжки над морем для відновлення енергії і «перевітрювання» голови у буквальному сенсі. Тобто, коли треба відновитись, я звертаюсь до цих речей.

Розкажіть про Ваші найближчі плани

Витримати темп до Різдва : ). Осінь для мене, мого чоловіка, наших дітей – найскладніший час, бо паралельно відбувається багато подорожей у моєму і мого чоловіка професійному житті, ми рідше бачимо один одного і дуже від цього страждаємо, ще більше цінуємо кожну суботу чи неділю разом.

На вихідних я намагаюсь максимально відключитись від роботи і бути з родиною fully present. Іноді вдається, іноді – ні, але стараюсь. Проміж кількома найближчими відрядженнями до США, Німеччини і регулярними подорожами до України, я планую успішно закінчити п’ятнадцятий рік з моєю командою у One Philosophy Group of Companies і сформувати фундамент на наступний етап.

Для бізнесу цей рік – ще один рік довіри і важливих змін у суспільстві, які ініціюють наші клієнти, рік розвитку проекту Так Має Бути, рік трансформації та тісніших контактів з клієнтами поза межами України і нашого руху до амбіцій 2020+. Ми отримали визнання найкращого агентства на пост-радянських ринках і агентства-працедавця року серед консультаційних агентств Європи відповідно до The Holmes Report.

Разом з тим, щодня у ході наших клієнтських проектів і власних соціальних ініціатив з’являються нові виклики і можливості, над якими працюємо і розвиваємось. У громадському житті очікую, що з колегами в УКМЦ заплануємо ювілейний п’ятий рік діяльності з важливими для країни проектами.

 

Паралельно я почала вивчати данську мову і дуже хочу її освоїти на гідному рівні.

Який свій проект на сьогоднішній день Ви вважаєте найбільш успішним?

Усі проекти пов’язані з народженням: дітей, бізнесу (спочатку PRP в Україні, згодом PlaceID, далі трансформація в Be—it Agency і One Philosophy), громадських проектів, до яких маю відношення, зокрема, УКМЦ. Найважливішим понад усе в моєму житті вважаю можливість пережити народження трьох дітей і мати щастя бачити щодня, як вони зростають.

В якому віці Ви почали працювати? Якою була Ваша перша робота?

Мені було 16, я вчилась у школі в США і для кишенькових витрат іноді нянчила дітей знайомих моєї родини, а потім допомагала в родинному ресторані і готелях. Усвідомленою першою роботою стало відпрацювання вартості навчання в НАУКМА на службі у легендарного В’ячеслава Степановича Брюховецького, першого Президента Могилянки, і робота у відділі зв’ язків з громадськістю та службі віце-президента з зовнішніх зв’язків там же. Це був надзвичайно цікавий час для Могилянки – візити Федеріко Майора, принца Уельського, Мадлен Олбрайт – можливостей доторкнутись до історії, яку творила тоді Могилянка, було багато, і люди навколо були неймовірні. Вони підтримували мене у найскладніші моменти мого життя, огорнули любов’ю і дали велику віру у власні сили. Вже не кажу про те, що ми залишились друзями на все життя.

Яку пораду Ви дали б собі на початку свого кар’єрного шляху?

Кілька порад. Перша, завжди діяти так, ніби страху не існує. Друга, більше прислухатись до власної інтуїції щодо людей, проектів і партнерств. Третя, ніколи не йти на компроміси з моїми переконаннями. Четверта, бажати більшого і фокусуватись на ньому. П’ята, важкі рішення не відкладати, діяти швидше.

Ваше життєве кредо

Створювати ту реальність, в якій хочеш жити і працювати. Намагатись зробити максимум у кожен момент історії і у кожній своїй ролі. Між справедливістю і добрістю, обирати добрість. Відповідати добром до останнього. Краще зробити і пожаліти, ніж не зробити і жаліти. Намагатись ставитись до людей так, як би хотіла, щоб ставились до мене. Старатись не мати справи з людьми, що зверхньо ставляться до інших.

Хто в Україні Вас надихає і чому?

Звичайні хлопці, що пішли захищати Україну на Сході. Небесна сотня, що вже віддала за нас життя. Звичайні люди, які були на Майдані і котрі переживали втрату своїх товаришів зі сльозами на очах на перших брифінгам УКМЦ. Мене надихають люди, котрі чесно роблять свою справу і для яких справа життя – це більше, ніж вони самі. Мене надихає моя команда, кожна – унікальна особистість і талант, я подивляюсь їх любові до справи. Надихає те, що навколо мене порядні і дуже професійні люди, які дуже люблять Україну і реалізують себе і інших.

Цього року Ви стали натхненницею Форуму «Диригенти змін» у темі «Успіх через роботу з суспільством та побудову довіри». Чому для Вас важлива ця тема та які очікування від Форуму?

Усі знають, що довіра – це готівка світового успіху. Але саме її бракує великому бізнесу в Україні. Дослідження (КМІС, грудень 2017) підтверджують, що на сьогодні великому бізнесу в Україні не довіряють лише трохи менше, ніж уряду, судам і російським ЗМІ – зі знаком мінус від 51 до 71 відсотків. Малому і середньому бізнесу українці довіряють значно більше – понад сорок відсотків плюс. Майже так само, як і громадським організаціям. Більше довіри тільки у волонтерів, церкви та армії. Тому, мені здається, великому бізнесу є багато чому навчитись у церкви, громадських організацій та сучасних візіонерських підприємницьких проектів.

Малому і середньому бізнесу українці довіряють значно більше – понад сорок відсотків плюс

У ході сесії ми познайомимось з прикладами громадських організацій, недержавних інституцій та підприємницьких ініціатив, які за останні роки продемонстрували унікальну комбінацію вірності мотиву, стратегії і примноження довіри. Деякі з них досягли успіхів у залученні коштів – не менших, ніж ті, про які мріє великий бізнес. Обговоримо, хто відповідальний за успіх утворень, що стали рушіями більших за власні місії рухів і якими є рецепти їх успіху для українського бізнесу і суспільства.

Найуспішніший недержавний університет в Україні, просвітницький проект, що бореться з популізмом, недержавна ініціатива, що перетворює міста на сади, бізнес, що об’єднує інший бізнес і активістів-інвесторів навколо себе, щоб створювати безпрецендентні акціонерні товариства для суспільного блага і інформаційний проект з потужною благодійною складовою – я запросила до розмови лідерів і бенефіціарів цих організацій в надії, що їх приклад надихне сотні інших на непідробне вирішення суспільних проблем і успіх водночас.

Це – Наталія Климовська, віце-президент УКУ і гуру залучення глобального кола друзів університету, Євгенія Кулеба, ініціаторка постання Скверу Небесної Сотні і засновниця організації «Місто-сад», що відроджує міста з душею на Сході, Юрій Філюк, засновник Теплого Міста, Urban Space, Promprylad.Ревіталізація і інших важливих проектів, ОлесяДрашкаба, кураторка UChoose.Info, УКМЦ, та Дмитро Бондаренко з групи компаній Ліга і їх благодійного проекту «Let’s Help» для дітей та людей похилого віку з залученням громади. Думаю, що буде дуже цікаво почути їх думки про влучне поєднання різних вимірів довіри.

Якби Ви могли змінити одну річ у світі, що б це було?

Страждання би ніколи не торкались дітей.

Сайти, книги, фільми та інші джерела натхнення

Найбільшим джерелом натхнення для мене є моя сім’я, тому я чекаю на кожне повернення додому з моменту розлуки і цілісно почуваю себе лише поруч з рідними. Зі старшими дітьми, зокрема, розділяю уподобання щодо вже багатьох як кінофільмів, так і книг.

RBG – чудесний документальний фільм про суддю Верховного Суду США, що завжди має власну точку зору і несподівано для себе стала міжнародною іконою захисту прав людини і захисту здорового глузду від, зокрема, нинішнього Президента США.

https://www.imdb.com/title/tt7689964/

Lioness: Golda Meir and the Nation of Israel – неймовірно детальна, понад 700 сторінок, біографія першої жінки Прем’єр-міністра Ізраїлю авторства Френсіс Клягзбрун, що дає грунтовне уявлення про цікавий шлях лідерства «залізної Голди», але через її біографію ще цікавіше пізнається і повчальна історія Ізраїлю, і логіка розвитку цієї країни, з багатька уроками для України.

https://www.amazon.com/Lioness-Golda-Meir-Nation-Israel/dp/0805242376

Go-Giver Leader і взагалі уся серія The Go-Giver авторства Боба Бурга і Джона Девіда Манна (Bob Burg і John David Mann), котрі у формі параболи дають серйозні уроки лідерства служіння, єдиного виду лідерству, в який я вірю. Раніше ця книга називалась It’s Not About Youhttps://amzn.to/2E7bbEj

 Матеріал підготувала Anastasiia Beheza
© 2017 Розроблено